Сьогодні в більшості кантонів Швейцарії відзначають День святого Бертольда – громадського і політичного діяча, засновника міста Берн.
Фото: сятий Бертольд
Прикметно, що такого святого в католицькому церковному ніколи не існувало. Більшість швейцарців називає цей день просто Днем Бертольда, або й взагалі – «2 січня». Тим не менш, «День Бертольда» – це день пам’яті реального історичного персонажа – герцога Бертольда V фон Церінгена, котрий ще за життя одержав прізвисько «Бертольд V Багатий» («святим» його назвуть згодом). Саме завдяки його наполегливості та статкам влада Церінгенів у Бургундії сягнула пікових для цього сімейного клану висот. Герцог був одним із головних претендентів на трон, але після смерті Генріха VI відмовився від нього (трону) на користь Філіппа Швабського за величезну на той час плату в 11 тис. марок срібла. Ставши власником такого велетенського (навіть, за королівськими мірками) капіталу, Бертольд V Багатий не впав у лінощі та марнотратство, не спокусився різного роду розкошами. Натомість, усі свої сили і статки він скерував на творення та будівництво, залишивши, таким чином, помітний слід в історії Швейцарії. Герцог розпочав будівництво відомого в усьому світі фрайбурзького собору, заснованого ще його дідом Конрадом. Серед іншого, для того, аби захистити від набігів західні кордони своїх герцогських володінь, у 1191 році Бертольд V заснував на березі річки Аре поселення. Згідно з легендою, герцог заявив, що назве його на честь першої тварини, вбитої ним на полюванні. Цією твариною став ведмідь (німецькою Bär), що власне й дало назву місту Берн – нинішньої столиці країни. Зображення ведмедя також прикрасило і герб міста. Згодом Берн став вільним містом, а потім, у 1848 році, і столицею Швейцарської конфедерації. Нема нічого дивного, що громадяни країни вшановують пам’ять засновника своєї столиці і одного з найпрекрасніших міст Європи. Цього дня по всій Швейцарії відбуваються різноманітні святкові заходи, конкурси, ігри, змагання. Обов’язковим атрибутом свята є жолуді та горіхи, які збирають спеціально для дня Бертольда.
Іменини:
Георгій, Гнат, Данило, Іван, Юрій.
Події:
Фото: data:image/jpeg
Цього дня 125 років тому народився Ярослав Іванович Пастернак (1892–1969), українського археолога, доктора філософії, професора. Народився на Львівщині. Студіював класичну філологію та археологію на філософському факультеті Львівського університету. У 1914–1918 роках служив в австрійському війську, згодом перейшов у ряди VII Стрийської бригади Української Галицької Армії (зокрема, 8 січня 1919 року загін під його командуванням разом з іншими частинами УГА визволив Куликів та Жовкву), побував у Наддніпрянщині, влітку 1920 опинився в таборі інтернованих у Чехословаччині. У 1922–1925 рр. продовжував археологічні студії в Карловому університеті Праги у всесвітньовідомого славіста Любора Нідерле, працював на кафедрі археології Українського Вільного Університету. Захистив дисертацію і в березні 1926 року одержав звання доктора філософії. У 1923–1928 роках був асистентом Державного Археологічного Інституту в Празі і провів великомасштабні розкопки на терені старої Праги, зокрема, на королівському замку «Градчани». У 1928 році повернувся до Львова, став дійсним членом НТШ і протягом 1928–1939 років очолював музей НТШ. Найважливіші розкопки провів на терені княжого Галича (1934–1941), де відкрив Успенський собор з саркофагом Ярослава Осмомисла. Був професором греко-католицької Богословської Академії у Львові, в 1939–1941 роках – професором і завідувачем кафедри археології Львівського університету. У 1940–1941 рр. — старшим науковим співробітником Львівського відділу Інституту археології АН УРСР. У 1944 році Ярослав Пастернак емігрував, був науковим працівником університету в Геттінгені, професором УВУ в Мюнхені, читав лекції у Боннському університеті. В 1949 році прибув до Канади (Торонто), де й провів решту свого життя, активно працюючи над різними проблемами української археології. Помер 22 листопада 1969 року в Торонто.
