16 лютого: це цікаво знати

16 Лютого 2017 12:44

Сьогодні Симеона Богоприїмця і Анни пророчиці. Саме ці двоє святих зустрічали в Єрусалимському храмі маленького Ісуса, тому їм присвячений наступний після Стрітення день.

media.freebibleimages.org

Симеон був благочестивим праведником, ученим і мешкав в Єрусалимі. Якось він перекладав книгу пророка Ісаї й дещо засумнівався в словах, що «діва… народить сина». «Як це може діва народити? Правильніше – жінка…», – міркував про себе Симеон, але йому явився ангел й сказав, що Симеон не помре доти, допоки своїми очима не побачить Спасителя, народженого Дівою Марією. Так воно й сталося. Але чекати Симеонові довелося понад 300 років. Того ж дня поряд у храмі була й Анна – благочестива вдова, котра багато років служила при храмі. Вона теж удостоїлася бачити немовля Ісуса й славити Його.

Цей день в народі називали Хранителем немовлят. До Симеона й Анни молилися про здоров’я всіх новонароджених. Існувала ще одна назва цього дня: Починки. Від сьогодні селяни починали ретельно готуватися до весняних посівних робіт. Лагодили сільськогосподарський інвентар: плуги, вози. Звідси й прислів’я: «Готуй санки влітку, а воза – взимку». Спостерігали за погодою: якщо падав великий лапатий сніг – на мокре й дощове літо.

Іменинники сьогодні: Семен, Анна, Ганна, Микола.

Сьогодні національне свято Литовської Республіки – День відновлення литовської державності

www.ukrinform.ua

16 лютого 1918 р. у Вільнюсі на засіданні Держради під керівництвом Йонаса Басанавічюса було одноголосно проголошено про відновлення незалежності Литви як самостійної демократичної держави. Вона була визнана 23 березня 1918 року кайзером Вільгельмом, однак лише у листопаді, після поразки Німеччини у Першій світовій війні, був сформований перший литовський уряд.

Зародження Литовської держави відбулося ще на початку ХІІІ століття, а перші згадки про назву «Литва», сягають 1009 року. Впродовж віків не надто численний литовський народ змушений був боронити власну незалежність від зазіхань більш великих і агресивних сусідів. Так, майже століття литовці стримували навалу Тевтонського ордену, згодом почалося довге й виснажливе протистояння з Росією. Територію держави кроїли безліч разів, але литовці не полишали надії на поновленні власної незалежності.

Боротьба за незалежність, по суті, тривала з 1558 року (початок Лівонської війни) по січень 1991 року, коли за наказом Горбачова у Вільнюс було введено радянські війська, адже Литва першою з радянських республік проголосила незалежність (11 березня 1990 р.), що надзвичайно обурило московських бонз. Тоді на захист своєї держави вийшли тисячі громадян Литви. Як відомо, 13 із них було вбито, а сотні – поранено. Литовці брали активну участь у польських повстаннях; у 1944 році близько 230 тисяч осіб було депортовано до Сибіру і Середньої Азії, а рух «лісових братів» тривав до 50-х років ХХ століття. У сталінських тюрмах і таборах разом із українськими борцями за свободу і незалежність сиділи і їхні литовські побратими. Нині Литва всіляко підтримує Україну, яка знову зійшлася в смертельному герці з Росією.

ПОДІЇ:
1659 — в Англії Ніколас Ванакер виписав перший у світі чек на 400 фунтів. Цей документ і досі зберігається в архіві Національного банку.
1903 — уперше для пломбування зубів була використана порцеляна.
1918 — прийнято декрет про відновлення державної незалежності Литви
1918 — проголошено Кубанську Народну Республіку, незалежне державне формування на Кубані.
1919 — почалася Вовчухівська операція УГА.
1923 — археологічна експедиція англійців, очолювана Говардом Картером, розкрила вхід до гробниці фараона Тутанхамона.
1937 — Воллес Г’юм Карозерс, хімік-дослідник фірми «Дюпон», запатентував нейлон.
1937 — Воллес Карозерс, хімік-дослідник, запатентував нейлон.
1945 — експедиційні війська США почали операцію по захопленню Іодзіми. 21-тисячний японський контингент місяць стримував 100-тисячну армаду американців.
1956 — в Англії скасовано смертну кару.
1968 — у місті Гейлівіль (штат Алабама, США) з’явилася перша телефонна служба порятунку — 911.

1991 — у Львівському театрі опери та балету відбулася I Галицька Асамблея (об’єднана сесія Івано-Франківської, Львівської та Тернопільської обласних рад).2005 — набув чинності Кіотський протокол.

ЧИ ЗНАЄТЕ ВИ, ЩО:

1majsk-bibl.ucoz.ru

Сьогодні минає 150 років від дня народження Єфросинії Пилипівни Зарницької (справж. прізв. Азгуріді; 1867-1936), української театральної актриси, співачки (мецосопрано). Народилася в м. Одесі в родині негоціанта. Дитячі та юнацькі роки  проводила у родинному маєтку в селі Катеринівці тодішньої Херсонської губернії (тепер це Первомайський район Миколаївської області). Майбутня актриса співала в хорі, з великим успіхом виступала в аматорських виставах.

Під час однієї з таких вистав аматорського гуртка Новоукраїнки влітку 1888 року Єфросинію побачив Марко Кропивницький, який шукав талановиту молодь для своєї нової трупи. Дівчина вразила прославленого актора і режисера своїм голосом, грою, вмінням триматися на сцені. Він запропонував їй роботу у своїй трупі, пророкуючи в найближчому майбутньому стати зіркою української сцени. Саме в трупі Кропивницького, в Катеринославі й розпочала свій професійний сценічний шлях актриса. Тоді ж, у 1889 році, взяла й псевдонім – Зарницька.  Гастролі трупи М. Кропивницького у Катеринославі, Єлисаветграді, Харкові, Петербурзі, Тифлісі, Москві, Варшаві та багатьох інших містах супроводжувалися схвальними відгуками на гру актриси у пресі.
З вересня 1893 по вересень 1894 рр. Зарницька – провідна актриса трупи Г. Деркача. Своєю грою Зарницька підкорила парижан під час гастролей трупи наприкінці 1893 – на початку 1894 рр. у Франції. Знаменитий французький критик Ф. Сарсе назвав голос актриси чистим, як кришталь. З 1894 по 1914 роки грає у трупах О. Суслова і О. Суходольського та інших театральних колективах. Упродовж десяти років (1914–1924) Зарницька мешкала у Петрограді, де виступала в українських виставах і була причетна до організації та відкриття у 1919 році Українського театру ім. Т. Г. Шевченка. Актриса входила до складу розпорядчої ради театру, пробувала себе у режисурі, активно працювала у напрямку подальшого розширення свого репертуару в ролях літніх жінок.
У 1924 році Зарницька повертається в Україну. Разом із своїм братом, актором М. Клодницьким вона організовує у с. Катеринівці Первомайського району Миколаївської області самодіяльний театр, якому судилося відіграти важливу роль у піднятті культури району. З 1926 року – актриса Українського Народного театру у Харкові. З 1931 року мешкала в м. Первомайську. Зіграла визначну роль у становленні Первомайського народного театру. Померла в 1936 році в м. Первомайську. Похована на старому Голтянському кладовищі (могила не збереглась).
За матеріалами uk.wikipedia.org та ukrinform.ua