zakarpattya.net.ua
“Треба створити передумови: щоб кожен, хто хоче повернутися у рідномовне поле, або хоче тут робити кар’єру, мав опанувати українську мову. Такі передумови мають бути закладені у системі юридично-законодавчій, фінансово-економічній. Це треба перетворити на елемент діючої освітньої інфраструктури, як це є у багатьох державах. Наприклад, Польщі”, – заявив в інтерв’ю сайту “Східний фарватер” відомий український мовознавець Павло Гриценко, інформує “Волинь Рідна” .
“До цього дійшов, я хочу це підкреслити, дійшов і сформулював ще влітку 1847 року Тарас Григорович Шевченко, який, не боячись того, що його звинуватять у сепаратизмі (а тоді цей термін був уже у соціо-політичному лексиконі Росії), сказав: «У нас свій народ і своя мова». Шевченко хотів, щоб, коли візьмуть до рук друге видання «Кобзаря», то «Слово до чительника» цим відкривалося. Щоб люди знали це, з яких позицій він пише”, – розповів мовознавець.
Як допомогти російськомовним українцям стати україномовними?
“Це має бути державний підхід, – переконаний Павло Гриценко. – Саме держава мусить виставити чіткі пріоритети. Це стратегія. І вона має враховувати системний підхід, створення справжньої матриці дій, які б повернули українців до українського. Не треба боятися за електоральні показники завтра чи післязавтра, бо сьогодні ми на рубежі. Маємо сформувати нову ідеологію. Але не тиснути, як то кажуть, кулаком. Бо це нічого не дасть. Ми мусимо створити ненасильницьку, але чітку стратегію українізації. У першу чергу, це має бути ідеологія українського центризму. При центруванні, сфокусуванні уваги на цінностях національних, ми вагоміше сприймаємося і світом (в тому числі, нашими ближчими сусідами, які вибудовують свою польськоцентричну ідеологію, румунськоцентричну ідеологію, російськоцентричну ідеологію).
От чого нам плакатися, що сьогодні росіяни наступають у плані ідеології? Та вони себе захищають. Ну, чому вони мають прийти і захищати мене? Вони захищають свою російську ідеологію. А ми маємо захищати свою, українську.
Народ наш має знати орієнтири. Але до простої людини треба достукуватись через «прості речі», через так званий «масмаркет», через сучасну культуру, соціальні мережі, масмедіа. Цей досвід також належить до досвіду попередніх. Але ми його бачили в дії – він спрацював!”
То яким же чином насаджувати українську ідею?
Найголовніше, на думку мовознавця, не заспокоюватися, коли скасують закон Ківалова-Колісніченка і затвердять новий закон про мову. Мовляв, «є закон, він має діяти». Так не буває, вважає Павло Гриценко.
Він зазначає: “Президент не сяде і не буде робити це. Але президент має сказати – «це наше одне з першочергових завдань». Далі є виконавча влада. Далі є співпраця виконавчої і законодавчої влади, де ініціативи будуть виливатися у вигляді юридично виважених законів, підзаконних актів. Це велика соціально-організаційна робота, якою має займатись спеціальна група людей. Куди слід залучати науковців, в тому числі, й фахівців з соціального маркетингу. Ось тоді ми можемо поступово виформувати цікавість, повагу та любов до українського. За цих умов, я переконаний, що при перших поважних наслідках діяльності, коло прихильників буде зростати. А головне – буде відчуватися внутрішня сила. Вона призведе й до більшої відкритості до зовнішнього світу. До культури. До інтелектуальних надбань. Це той шлях, коли не доведеться ховатися в мушлю. Не доведеться боятися чи соромитися відкритої позиції. Бо той не боїться стати у ряд з іншими, хто має переконання у своїй внутрішній силі”.
А що робити з окупованими територіями, коли їх звільнять?
“Я над цим весь час думаю, – каже професор. – Бути у стані постійного стресу кілька років підряд – це величезне психологічне випробування. Цих людей ми зобов’язані прихистити. Потрібна відверта правдива розмова з цими людьми. Людей треба підтримувати: морально, психологічно, матеріально, але й знаннями. Це питання багатьох років. Має бути як правдиве слово, так і дія. Не треба нікого ламати через коліно, а тим більше тих людей. Але слід пояснити, що в цій державі є певні закони. Отут якраз буде видно рівень мудрості керівників на місцях і їх відданість Україні. Одне й те ж речення можна сказати так, що воно людину окрилить, заспокоїть. А можна сказати так, що її роз’ятрить, і вона піде шукати автомат. Отут і буде видно, на кого працюють місцеві кадри. Від їх добору теж багато буде залежати”.
ДОВІДКОВО
Павло Гриценко – очільник Інституту української мови НАН України, професор має кілька сотень публікацій, присвячених українському мовознавству. Мовознавець 13 грудня виступив із промовою у Конституційному суді, де саме розглядалось питання відповідності Закону «Про основи державної мовної політики» Конституції України. Промова, яка тривала майже годину, була присвячена не стільки аргументам на користь скасування закону, скільки відтворенню історичних обставин, за рахунок яких були сформовані основні міфи стосовно «російськомовного населення» та самого процесу «русифікації» в Україні загалом. Виступ Гриценка було записано на камеру, розміщено в інтернет, прочитано тисячами, а процитовано більш ніж п’ятьма сотнями користувачів.
