visnyk.lutsk.ua
Аби дослідити феномен Федора Нестерчука, на Полісся прибула команда аж з Токіо!
Важко повірити: 75-річний пенсіонер з міста Каменя-Каширського, що на Волині, не спить майже тридцять років. Його не заколисали ні сеанси від безсоння у вітчизняних оздоровницях, ні спецпрограми, розроблені інститутом сну в Москві, ні навіть гіпноз! Дізнавшись про феномен українця, зачастили до нього гості з-за кордону. Була навіть команда спеціалістів з Токіо. Днювали й ночували з дідом Федором, підключали його до своїх приборів, аби перевірити, чи не хитрує. І переконавшись, що Нестерчук таки не спить, розвели руками – розгадати секрет навіть тамтешні світила не змогли.
Усе почалося з радикуліту
Якої ночі вперше не зімкнув очей, Федір Микитович достеменно не пригадає. Каже, замолоду так до подушки тягнуло, що тільки ліг – відразу й сон. А потім почав хапати радикуліт – і через біль часто мучився від безсоння. А то так скрутило, що чоловік узагалі зліг. Каже, чотири місяці в лікарні провів. Думав, що вже ніколи на ноги не стане. Але таки вичухався. Проте спати взагалі перестав.
– Дружина моя багато років не знала, що ночами не сплю, – розповідає Федір Микитович. – Я включав тихенько телевізор, перемикав канали, аж поки всі не переставали показувати. Потім читав щось чи слухав радіо. Знаєте, я прочитав тисячі книг. От зараз, біда, очі болять, сльозяться. То дозволяю собі просто, без діла, в ліжку повалятися.
Це сьогодні Федір Нестерчук махнув рукою на своє безсоння. А раніше до яких тільки експериментів не вдавався, аби насолодитися хоч кількома хвилинами дрімоти.
– Якось дали мені путівку в санаторій у Хмільник, що на Вінниччині. А там був «кабінет сну». Прийняв дванадцять чи чотирнадцять сеансів, але так і не закімарив. Пам’ятаю, звучала легенька музичка, ліжка були, як люльки, всюди зелень. Мали щось там читати, рахувати. Словом, інші засинали, а я тільки заздрісно слухав, як вони від храпу заходилися, – пригадує пенсіонер.
Під час передачі гіпнотизер здався
Він проходив курси з голковколювання та лікування п’явками, ходив на прийоми до екстрасенсів й навіть випробував на собі дію гіпнозу. Та все марно. Розповідає, як був у Москві у провідній «лабораторії сну», що діє при Московському державному медичному університеті імені Сєченова. І там не допомогли.
Дуже швидко слава про «несплячого» розлетілася по всій країні, стали до людини-феномена з’їжджатися журналісти, запрошувати чоловіка на різні телепередачі. І всюди Федору Нестерчуку пропонували свої методи лікування безсоння.
– Та я вже давно не маю надії, що мені хоч щось може допомогти. Але справді трошки краще стало після програми Геннадія Малахова «Здоровенькі були», – розповідає далі Федір Микитович. – Тоді під час зйомок мене намагалися загіпнотизувати. Так от, професор-психотерапевт сам заснув, а я – ні. Гіпнотизер здався. Правда, зовсім скоро я таки відчув, що таке сон – цілий місяць мені вдавалося щодня заснути на дві години.
Японці зафіксували 15-хвилинну дрімоту
А якось на подвір’я до Нестерчуків висипали… японці. Ціла команда прибула на Полісся аж з Токіо. Представилися тамтешніми журналістами. Але мали стільки всякої медичної апаратури, що у чоловіка закралися сумніви. Певно, каже, то були науковці – розробники якихось технологій, можливо, навіть і військових.
– Вони тиждень у нас жили. Всюди за мною з камерами ходили, дивилися, що роблю. Ще на руку якісь датчики чіпляли, що міряли тиск, пульс, давали оцінку внутрішньому стану організму. Вночі японці чергували біля моніторів, перевіряючи, чи не засопу. І єдине, що їхні апарати зафіксували, то двічі на день 15-хвилинну дрімоту. Дивувалися, що при цьому я був бадьорий і легко виконував усю сільську роботу. А ще час від часу дзвонили в Токіо, консультувалися, що далі зі мною робити.
Той іноземний візит особливо Нестерчукам запам’ятався. Бо разом з японцями і до лісу по гриби ходили, і вареники ліпили. Словом, жили як одна дружна сім’я. Після своїх досліджень гості ще попросили українських медиків зробити комплексну перевірку організму Федора Микитовича за допомогою МРТ та іншої апаратури у стінах Волинської обласної клінічної лікарні. Та причини безсоння так і не виявили.
Безсоння допомагає сторожувати
Хтось називає причиною всіх нещасть Федора Микитовича хворобу Рейно, яка викликає спазми кінцівок. Хтось – нервове перезбудження через стреси.
– А всякі снодійні пігулки чи мікстури приймати пробували? – запитую.
– А чого ж ні? Але відмовився від цієї затії. По-перше, не допомагає. По-друге, від ліків дуже погано себе почуваю, голова така важка, наче після доброї п’янки. Та й за кермо автомобіля не сядеш, – відповідає. – І народну медицину випробовував, варив усілякі чаї та робив настоянки. На жаль, і вони не подіяли.
Зате від інших хвороб знайшов для себе у травах зцілення. Заготовляє мішками лікувальне зілля, робить бутлями різноманітні настоянки. Одними натирає хворі суглоби, інші приймає по кілька крапель від кашлю чи проблем зі шлунком. А ще тримає велике господарство й офіційно працює! Виявляється, чоловіка, попри поважний вік, узяли на роботу нічним сторожем на підприємство. І тут його феномен якраз і згодився.
– Федоре Микитовичу, невже спати вам справді ніскілечки не хочеться? – випитую.
– О, ще й як! Але що зробиш? Буває, прийдеш додому стомлений, очі самі закриваються. Ну, думаю, засну. А тільки до подушки – сон як рукою знімає. Правда, останнім часом таки ловлю себе на тому, що вдається трошки закімарити. Скільки то буває, точно не скажу, – зізнається.
Наталія КРАВЧУК
