Фото: lutsk-ntu.com.ua
Третьокурсник факультету екології та приладо-енергетичних систем, майбутній фахівець з телекомунікацій Олександр Мельник – звичайний студент. Проте речі, які хлопець власноруч виготовляє з різноманітних матеріалів, можуть стати окрасою навіть наймодерновіших помешкань та доповнити образи найвибагливіших модників та модниць. Радіомеханік за освітою і митець за покликанням розповів нам про свою улюблену справу.
Про це розповідає Галина МИКИТЮК, на lutsk-ntu.com.ua
ДЕВЕВИНА, ФАНЕРА ТА… ВИШИВКА ХРЕСТИКОМ
Фото: lutsk-ntu.com.ua
«Перше, що я спробував, була різьба по дереву. Почалося це ще в школі, десь у 7-му класі, з легкої руки вчителя трудового навчання Володимира Кирилюка. Після закінчення школи до нього як до наставника я ще часто приходив. На той момент у мене не було достатньо матеріалів для роботи, в результаті чого вийшла невелика «творча» перерва. А в серпні 2011 року я випадково натрапив на одну жінку, яка продавала заготовки з липи. Відтоді я і почав займатися різьбою.
Орігамі я «підхопив» трохи пізніше. Якщо відверто, то це не було заплановано: переглядаючи різні відео на Ютубі, мені самому стало цікаво. В результаті це стало моїм другим захопленням.
Третє захоплення з’явилося навесні 2013 року, коли я захотів зробити великий об’ємний конструктор з фанери. Шукав я дуже довго. Знайшов не те, що хотів, але воно було значно цікавіше тих конструкторів, чим я теж почав займатися у вільний час. А ще в дитинстві я любив вишивати хрестиком, на що зараз, на жаль, не вистачає часу», – розповідає Олександр.
Після п’яти років училища, здобувши фах радіомеханіка, цьогоріч хлопець поступив на третій курс Луцького НТУ. Родом він із села Підгайці, де й проживає зараз. У рідних ставлення до творчого захоплення юнака відносно нейтральне: не особливо підтримують, але й не заважають рости та розвиватися.
«ЗНОВ ВЕСНА, І ЗНОВ НАДІЇ…»
Для улюбленої справи майстер відводить весь вільний час, і тільки взимку бере тайм-аут для відпочинку. «Я не знаю, як пояснити, але, коли починається весна, стає тепло і настрій завжди чудовий – тоді в мене і з’являється бажання зробити щось нове, ще більш масштабне і цікавіше, ніж минулого року. От саме це мене підштовхує творити», – ділиться сокровенними моментами творчості юнак.
Для різьби майстер використовує дошки з липи, після роботи з орнаментом покриває вироби двічі морилкою і тричі лаком для меблів. Для орігамі – звичайний офісний папір, деякі вироби покриваючи автомобільним акриловим лаком. Для випилювання Олександр планував використовувати фанеру, але за її відсутності почав використовувати ДВП. Зрештою, цей матеріал став значно кращим замінником фанери. Деякі вироби з ДВП різьбяр покриває автомобільною акриловою фарбою.
ВІД МАЛЕНЬКИХ ВИСТАВОК ДО ВЕЛИКИХ ІДЕЙ
У руках Олександра звичайний папір та шматок дерева оживають та перетворюються на справжні шедеври. Про унікальність його робіт свідчать неоднократні перемоги в конкурсах.
Перші свої роботи Олександр «зарекомендував» публічно на другому курсі училища – на виставці до Дня профтехосвіти. Через рік студент став абсолютним переможцем районного конкурсу «Великодня писанка» та відзначився в конкурсі «Учень року ДПТНЗ» у жанрі декоративно-ужиткового мистецтва.
На четвертому курсі хлопець взяв участь в конкурсі «Таланти ІІІ тисячоліття», де виборов третє місце за представлену вазу з паперу. На п’ятому – отримав стипендію від фонду Ігоря Палиці за оригінальну ідею розвитку творчості на Волині. Вдруге взявши участь в «Талантах» за одну зі шкатулок майстер зайняв уже перше місце.
«Влітку я долучився до виставки, яка проводилася в селі Боратин до Дня Незалежності, де представляв декоративно-ужиткове мистецтво свого села. Ну і остання виставка була вже в університеті до Дня студента», – пригадує Олександр.
На завершення розмови хлопець поділився ідеями. «Іноді я задумуюсь над перетворенням хобі у власну прибуткову справу, та зараз реалізувати це не дуже просто. Часом через соцмережі отримую замовлення на ажурних лебедів, настільні лампи, підвіски, корпус під годинник з випаленим малюнком. Скажу так: результат є, але цим треба постійно займатися». І додає: «Якби на сьогодні я мав спеціально обладнане місце для роботи, я б із задоволенням навчав інших. Маю для цього велике бажання…».
