Фото: 3.bp.blogspot.com
Цього дня 1919 року війська російської Червоної армії захопили Харків і встановили владу Тимчасового радянського уряду України.
То був початок кінця незалежної Української держави. Історія другого пришестя більшовиків в Україну почалась ще влітку 1918 року. Тоді в Таращанському та Звенигородському повітах спалахнуло повстання на чолі з Миколою Шинкарем проти влади гетьмана Скоропадського, інспіроване двома українськими партіями: соціал-демократами та есерами. Повстання було придушене частинами німецької армії та гетьманської державної варти. Лідери соціалістів зрозуміли, що самотужки Скоропадського їм не здолати. Потрібні були союзники ззовні. Тож бунтівники почали шукати контактів із московськими більшовиками. 13 листопада в Києві таємно було обрано Директорію, яка мала очолити заколот проти гетьмана Скоропадського. А перед тим, 11 листопада, Раднарком червоної Росії постановив у десятиденний термін розпочати наступ «на підтримку робочих та селян України, що повстали проти гетьмана». Після повалення Скоропадського уряд Директорії стикнувся з тим, що на зміну австрійсько-німецьким окупантам в Україну увійшли війська більшовицької Росії. Українські військові благали уряд сконцентрувати зусилля проти червоної навали, однак голова Директорії Володимир Винниченко вважав, що це лише посилення розвідувальної діяльності на фронтах. Вже після падіння Харкова Директорія таки надіслала Москві ноту протесту. На що отримала відповідь, мовляв, ніяких військ радянської Росії на теренах України немає, а воєнні дії відбуваються між арміями УНР та українського радянського уряду. Війну Росії Директорія оголосила тільки 16 січня. На той момент вже були втрачені Харків та Чернігів. Захопивши 5 лютого 1919 року Київ, більшовики до кінця травня встановили Радянську владу на більшій частині території України.
Події:
1918 — Одеса проголосила себе «тимчасово вільним містом».
1919 — Українська Національна Рада схвалила постанову про з’єднання Західно-Української Народної Республіки з Українською Народною Республікою в Києві.
1924 — через два роки після виявлення поховання єгипетського фараона Тутанхамона британська експедиція знайшла головний скарб гробниці — кам’яний саркофаг фараона. Коли в лютому саркофаг відкрили, всередині виявилася золота труна з мумією Тутанхамона.
1925 — Беніто Муссоліні оголосив себе диктатором Італії.
1957 — після 11 років розробок компанія Hamilton Watch представила перший у світі електронний годинник.
1958 — острівні володіння Британії у Карибському морі об’єднані у Вест-Індську Федерацію.
1959 — через 218 років після відкриття європейцями і через 92 роки після придбання у Росії за ціною 2 центи за акр Аляска стала 49-м штатом США.
1992 — Єгипет, Сінгапур, Непал, Малайзія визнали незалежність України.
1992 — Україна встановила дипломатичні стосунки з США.
2001 — перша леді США Гілларі Клінтон обрана сенатором від штату Нью-Йорк.
Чи знаєте ви, що:
Фото: google.com.ua
Сьогодні у 1956 році народився Мел Гібсон, відомий американський і австралійський кіноактор, кінорежисер, сценарист і продюсера ірландського походження. Лауреат двох премій «Оскар» і премії «Золотий глобус» (1996) за режисуру епічної драми «Хоробре серце». Почесний офіцер ордена Австралії. Вважає себе і американцем, і австралійцем, адже обидві країни не змушують його червоніти. Надзвичайно нестримний. Але, звісно, не настільки, яким був колись, років зо 30 тому. Гібсон не те що ненавидить, але побоюється журналістів. У коханні традиціоналіст, любить жінок, адже Господь, вважає колишній (хоча колишніх не буває) плейбой, не вигадав нічого кращого за жінку. Втім, якщо жінка бажає бути схожою на чоловіка, то нехай спускається на щабель вниз, адже їй того ніхто не боронить. Гібсон обожнює дітей, у нього їх восьмеро. Вважає, що у дітей можна навчитися чомусь набагато більшому й суттєвішому, ніж можеш їм дати навзаєм. А ще діти, особливо наймолодші, «пізні», подовжують молодість батьків. На думку Мела Гібсона, мистецтво акторської гри побудоване на омані. Він упевнений у тому, що Голлівуд – це звичайна фабрика, а всі актори – гвинтики у складній машинерії. І коли якийсь із них ламається, його замінюють на новий, більш досконалий, а старий викидають на смітник як непотріб. Що стосується кіна, то воно повинно і розважати, і виховувати, і наставляти водночас. 90% усієї кінопродукції світу – це гори зіпсованої плівки. Гібсон, автор відомого фільму «Страсті Хрестові» (2004), переконаний, що «чим непомітніше зло, тим воно страшніше. Диявол не тримає над головою неонову вивіску «диявол». Зло знаходить найменші шпарини у людських душах і непомітно проникає туди. Воно схоже на вірус або інфекцію і є в кожній людині. Одна з його властивостей – навіювати думку про те, що його не існує. Тому всі свято впевнені, що вони добрі, щирі й прекрасні. Але саме такі «добрі люди» й розіп’яли Христа. Чи не єдине, що Гібсону дуже не подобається у США (та й в усьому західному світі) – це політкоректність, яку він вважає інтелектуальним тероризмом. «Усі не можуть любити всіх», – констатує актор.
