Фото: tomenko.ua
Найбільший ризик і небезпека для України сьогодні – це монополізм. Навіть не Путін. Від Путіна ми знаємо, що очікувати. Вже якщо таке буде страшне загострення у 2017 році, то вже і армія в нас більш-менш готова, і суспільство готове. Тому це прогнозований ризик для України і прогнозована небезпека. Непрогнозована, «тіньова» – це подальша монополізація, яка взагалі може зірвати країну. Насправді це ж монополісти сторпедували підняття тарифів. Я жодного разу структуру тарифу аргументовану, реалістичну так і не почув.
Я думаю, що 2017 рік буде одним з найскладніших в геополітичній сфері, оскільки відбувається прагматизація світу, політиків і державних діячів європейського і західного віту. Це означає, що чи вибори у Франції, чи вибори в інших країнах будуть приводити не обов’язково проросійських людей, але дуже прагматичних людей, які скажуть: а чому ми ту Україну фінансуємо, чому ми ще когось фінансуємо, навіщо нам якісь міжнародні програми, ми теж тут бідуємо.
В оцій системі прагматизації світу у нас захист лише один – не на колінах повзти, проситися, а вибудовувати свою національну економіку, самим зміцнюватися.
На жаль, якщо проаналізувати бюджет на 2017 рік (я системного аналізу бюджету теж так і не прочитав), я не бачу, як національна економіка буде зростати. Оскільки вийшло таким чином, що в теорії нам розповідають, що дороги ми будемо будувати і економіка буде зростати. Воно опосередковано, напевно, так. Але в нас з «Укравтодором» сумна історія. Виходить, що ті гроші, які заклали, то там ледь не третина – це повернення кредитів попередніх. І я не думаю, що фантастично зросте економіка за рахунок асфальту і ще чогось. Хоча це теж добра справа.
Але парадокс з цим бюджетом полягає в тому, що, на жаль, підтвердилася теза всіх експертів і політиків про незміну цінностей влади. Тобто насправді в плані цінностей, в плані моралі чи етики ця влада суттєво, хоч і неприємно мені це сказати, як майданівцю і євромайданівцю, ментально не відрізняється від Януковича.
Бюджет у нас вночі 22 грудня ухвалили. Але які були аргументи? МВФ. Бо вони підуть на різдвяні канікули. І другий аргумент – місцеві бюджети. Треба і для місцевих, і для казначейства прийняти до 25 грудня. Нагадаю, що президент підписав бюджет 26 грудня о 18.31! А опублікований він на сайті президента 27 грудня. В мене питання: а що, це допомогло МВФ і місцевим бюджетам?
Насправді «тіньове» нічне обговорення потрібне було для того, щоб менше знали, що там, як торгуються. До речі, я знайшов унікальне рішення. Ввечері 21-го була прийнята постанова Кабміну на 350 мільйонів (наче й небагато), де депутатам на кожен округ було виділено певну суму грошей.
Це було оформлено як розподіл коштів із Фонду регіонального розвитку. Ви як депутат, наприклад, який голосував за попередній бюджет і хочете голосувати, говорите: ви пообіцяли, але ще не дали, пообіцяли ще за попередній бюджет. І ви пишете, наприклад, двоє дверей у школу – 5 тисяч гривень. Отакі унікальні речі! Але тільки тим, хто голосує «правильно».
А загальна сума підкупу депутатів-мажоритарників сягала трошки більше мільярда гривень. Це щодо попереднього бюджету. І щодо цього буде така ж історія.
Тому що, якщо ви, наприклад, «вождь» серйозний, керівник фракції, то ви вимагаєте серйозні гроші, тобто у вас фактично «іменний рядок», тобто 600 мільйонів – пожежні машини. Умовно кажучи. «Радикальні» пожежні машини.
Наприклад, інша ставка для «Відродження» чи «Волі народу» – ставка на надра, зниження ренти на видобуток газу і так далі. Це для монстрів, для гравців. А для дрібноти такої, як депутат, який у сільській місцевості… Ну, він теж приходить і каже: я теж голосую, владу підтримую. У нього виходить десь 3-4 мільйони гривень на його округ на рік. Ну, серйозніші 20 мільйонів вибивали.
Умовно кажучи, це робиться дуже просто. Ви, наприклад, щось пообіцяли, але для того, щоб відремонтувати школу, ясно, що ваша фірма буде ремонтувати школу і так далі, тому ви і школу підремонтували, і ще трошки грошей на виборчі справи заробили.
Але найважливіше, що постанова ж 21 грудня, а казначейство в Україні закінчує працювати 27 грудня. Тобто ви за 5 днів мусите освоїти ці кошти. Це означає, що їх освоюватиме тільки ваша фірма. І чому маленькі суми – щоб без тендеру.
Я вважаю, що Україна стане великою і заможною державою, якщо кожен наш громадянин буде думати, як платник податків. Це все наші гроші. Це не Гройсмана мільярд, який він виділив депутатам на голосування, не Порошенка, не Луценка… І журналісти, і експерти, і ми, люди, зокрема, я як професор університету, очевидно, мусимо і освітні проекти робити, і пояснювати структуру формування бюджету, і використання коштів.
Наприклад, такі таблички елементарні, які я зробив і по лінії своїх сайтів «Рідної країни» поширив – порівняльні позиції. От уряд перше місце в мене зайняв по жадібності. Точніше, не уряд, а секретаріат Кабміну.
А жадібність у тому, що на своє утримання секретаріат Кабміну, за моїми розрахунками, вперше в 25-річній історії незалежної України збільшив своє фінансування порівняно з переднім роком на 130%! Тобто в абсолютних цифрах – це плюс 414 мільйонів. У 2016 році ми їх утримували за 322 мільйони, а тепер ми, українці, будемо утримувати за 737!
Це без міністерств. Це приміщення секретаріату Кабміну, яке напроти Верховної Ради на Грушевського, де сидить прем’єр-міністр, секретаріат, апарат, який обслуговує діяльність засідання уряду і так далі. Що кардинально змінилося? Приміщення стоїть. Як Лазаренко його поремонтував, так його ніхто і не чіпає. Зовні я маю на увазі. Нічого там не змінилося. Люди не змінилися. Але фінансування на 130%!
Скажімо, для мене теж загадка. Я не знаю, що робить РНБО. Може, там Турчинов вдень і вночі працює і так далі. Я бачу прес-конференції проводить. Але майже на 100% збільшено фінансування РНБО. Тобто на 57 мільйонів. Ну, друзі, 57 мільйонів – це великі кошти, на мою думку, бо там сидять люди, які щось пишуть.
Адміністрація президента теж суттєво видатки збільшила, але не перші місця поділяє. Десь, можливо четверте чи п’яте. Хоча теж суттєво – на 728 мільйонів разом з Державним управлінням справами збільшилося фінансування АП порівняно з минулим роком. Було 1 368 мільйонів – це Державне управління справами разом з адміністрацією президента, а зараз – 2 096 мільйонів.
На керівників держави, на їх обслуговування в 2017 році запланували витратити 12 мільярдів гривень. Це ж серйозна цифра.
Щодо депутатської недоторканності. Я завжди кажу:
Ви я мільярдер чи навіть мільйонер якийсь нещасний – вам немає сенсу вкладати 5 мільйонів доларів чи 6 мільйонів в округ, якщо вас можуть заарештувати за якісь попередні оборудки в бізнесі чи в банку.
Краще в нас трьох депутатів, п’ятьох депутатів несправедливо хай посадять – це менше зло, аніж 450 депутатів можуть зловживати депутатською недоторканністю. Більше того, це питання, яке 20 років обговорюється. У нас десятки партій зайшли до Верховної Ради на вимозі депутатської недоторканності. Враховуючи те, що 2017 рік, я думаю, дуже вірогідно буде роком позачергових парламентських виборів, тому, щоб хоч зняти ще одну, так би мовити, виборчу вимогу 20-річної давності, треба її втілити. Хоча я не знімав би і можливість дочасних президентських виборів, якщо радикально ситуація в 2017 році не зміниться.
Я бачу в суспільстві дві великі лінії конфлікту. Перша – це соціальний конфлікт. Ми давно вже не мали такого жорсткого соціального протистояння між більш ніж половиною населення України, які є в статусі бідних (міжнародні інституції, ООН позиціонує понад 50%) і, скажімо, фантастично багатих людей. Подивіться е-декларації. І я завжди кажу про парадокс – найбідніша країна Європи і найбагатша влада.
І друга лінія конфлікту –це суспільний конфлікт. Розчарування і недовіра. Сьогодні Верховна Рада має 90% недовіри. Уряд – близько 80%.
А ще є емоційний фактор, який залежить від того, що обіцяла влада і президент, і що отримали, а що не отримали. Це теж фактор дуже важливий.
Микола ТОМЕНКО, лідер Громадського руху «Рідна країна»
