www.uaua.info
День святого Валентина щороку набуває в Україні дедалі більшої популярності. Тільки-но починається лютий, як вулиці усіх міст заповнює святкова атрибутика: сердечка, валентинки, червоні повітряні кульки, звірятка, які кажуть «Я тебя кохаю». Практично на кожному кроці тобі пропонують щось придбати для своєї половинки або для друзів. І, як не дивно, чекає цього свята щораз більша аудиторія. Вже не тільки підлітки знають про модне західне свято, а й найменші школярики і навіть солідні офісні дядьки думають про те, як по-особливому у цей день проявити свої почуття.
І все було б нормально, якби із збільшенням популярності свято не перетворювалося на пропаганду вільної любові, вседозволеності у стосунках і навіть боротьби за права секс-меншин. Комерціалізація і вульгаризація стали супровідниками дня, який, судячи з назви, мав би бути днем пам’яті святого, тобто церковним святом. На жаль, навіть закохані про самого святого Валентина у цей день згадують дуже рідко, частіше поминають поганських божків Купідона або Амура, малюнки з якими є на більшості вітальних листівок. Чи це ефект глобалізації, чи наслідок тотальної моди на все зарубіжне – сказати важко. Проте якось дивно, що на українській землі, на якій, до речі, зберігаються мощі святого Валентина, все більш популярним стає таке свято. А молоді люди, замість того, щоб подякувати Богу за свою половинку чи попросити про неї, вибирають стильні вечірки, на яких править далеко не святий Валентин.
Історично корені цього свята сягають ще передхристиянського періоду, а саме двох найбільш аморальних язичницьких свят. Перше – Lupercalia (луперкалія), запозичене у стародавніх римлян свято на честь Лаприкуса, бога достатку і землеробства, захисника стад і урожаїв, могутнього мисливця, особливо на вовків. Воно ще знане як фестиваль статевої вседозволеності, який відзначали в середині лютого. Друге – празник, присвячений богині любовної лихоманки, жінок і одруження Juno Februata (лат. febris (фебріс) – «лихоманка»). Під час фестивалів на її честь, які відзначали у всьому Римі, був звичай: у коробку класти маленькі клаптики папірусу, на кожному з яких було написане ім’я молодої дівчини. Хлопці ж із закритими очима витягали клаптик – так утворювалися пари, що брали участь у статевих ігрищах на цьому ж святі.
Звісно ж, з прийняттям християнства церква намагалася боротися з цими традиціями, проте це було не так легко. Тоді вирішили на цей день призначити інше, але вже християнське свято. Папа Геласій перейменував фестиваль Juno Februata на свято очищення Діви Марії (потім дата святкування була перенесена з 14 лютого на 2), зараз воно знане у нас як Стрітення Господнє. Однак це майже нічого не змінило. Тоді в 496 році той самий Папа переніс це язичницьке свято з 15 лютого на 14 і спробував ввести інші звичаї відзначення, трохи його «християнізувати». Тепер, замість покладення імен дівчат, у коробку клали імена святих, і потім їх тягнули як хлопці, так і дівчата. Після цього кожен мав обов’язок цілий рік наслідувати життя того святого, якого він витягнув.
Легенда про єпископа Валентина, який нібито загинув 14 лютого через те, що проти волі імператора вінчав солдатів із їхніми коханими, з ‘явилася значно пізніше, аж у 1493 році в Нюрнберзьких хроніках. Проте це передання зовсім непідтверджене та невизнане Вселенською церквою. Мабуть, тому 14 лютого ні в Східній, ні в Західній церкві не згадується пам’ять святого з ім’ям Валентин.
Католицька церква вшановує сьогодні святих Кирила і Мефодія, а православні згадують мученика Трифона. Йому моляться, якщо хочуть змінити роботу й отримувати більше. А ось, приміром, у Болгарії, Македонії та деяких районах Сербії сьогодні відзначатимуть свято першої обрізки винограду – Трифона Зарізаного. На Трифона замовляли мишей, аби вони не псували зерно й посівів.
Східна церква у своїх богослужіннях згадує про трьох подвижників з ім’ям Валентин, які мученицьки закінчили своє життя у III столітті. Пам’ять кожного з них зокрема церква відзначає 12 серпня, 19 липня і 7 травня. Щодо Західної традиції, на яку посилаються шанувальники цього святого, то, за «Новою католицькою енциклопедією», Західна церква знає принаймні двох святих Валентинів, які були обезглавлені в часі переслідування християнства в один день: 14 лютого 270 року. Один був римським священиком, інший – єпископом Терні, поселення, розташованого за 60 миль від Рима (у Східній церкві їх пам’ять, відповідно, – 19 липня і 12 серпня). Але, читаючи офіційне житіє цих святих, ми не зустрічаємо практично нічого подібного з тим, що звикли чути про святого Валентина.
День закоханих у наш час – це свято, яке, згідно з останніми маркетинговими даними, за обсягами продажів упритул наблизилося до Різдва. За галопуючої глобалізації у Валентина є стовідсотковий шанс зовсім скоро стати беззаперечним лідером. Сучасний споживач радо купує все, що пов’язане зі святом: від простих листівок із сердечками і червоних троянд, до ексклюзивної ювелірки із запаморочливими цінами. До речі, в мусульманському світі це свято не надто вітають, а, приміром, у Саудівській Аравії взагалі існує табу на всю його атрибутику. В країну суворо заборонено ввезення не тільки цукерок-сердечок з лікером, але й розкішних оксамитово-червоних троянд на довгій ніжці – одного з символів кохання й сексуальності.
Згідно зі статистикою Groupon, до Дня закоханих чоловіки в середньому витрачають на подарунки для своїх обраниць близько $217. І марно. Ще одне опитування свідчить, що майже половина жінок терпіти не може це свято: з усіма обов’язковими сердечками, квітами, шоколадом і шампанським воно здається таким же справжнім, як сир з тюбика.
modna.com.ua
Ба більше, День святого Валентина грішить завищеними очікуваннями, каже професор психології Джейн Ґрір: “Він думає, що їй потрібні діамантові сережки і вечеря в кращому італійському ресторані, вона думає, що йому потрібен найфантастичніший секс, але в підсумку обидва куди охочіше б просто подивилися телевізор. Від жінок очікується бути при повному параді, гарними, ошатними, сексуальними, та й сам секс повинен являти собою щось надзвичайне. Все це змушує жінок відчувати себе предметом, штучним уособленням романтики. Тому завищені очікування і стрес від підготовки до свята відлякує жінок, які б радше воліли провести затишний сімейний вечір без лавини непотрібних подарунків”.
Звісно, все це не означає, що від свята потрібно відмовитися. Святкувати День святого Валентина – не гріх. Але все залежить від того, як проводити цей день. Якщо присвячувати його своїм коханим і дарувати їм знаки уваги – це чудово, але якщо все зводити до інстинкту чи статевості – то варто задуматися, хто від цього виграє.
За матеріалами ukrinform.ua, old.dyvensvit.org, expres.ua.
