Сьогодні Симеона Богоприїмця і Анни пророчиці. Саме ці двоє святих зустрічали в Єрусалимському храмі маленького Ісуса, тому їм присвячений наступний після Стрітення день.
Симеон був благочестивим праведником, ученим і мешкав в Єрусалимі. Якось він перекладав книгу пророка Ісаї й дещо засумнівався в словах, що «діва… народить сина». «Як це може діва народити? Правильніше – жінка…», – міркував про себе Симеон, але йому явився ангел й сказав, що Симеон не помре доти, допоки своїми очима не побачить Спасителя, народженого Дівою Марією. Так воно й сталося. Але чекати Симеонові довелося понад 300 років. Того ж дня поряд у храмі була й Анна – благочестива вдова, котра багато років служила при храмі. Вона теж удостоїлася бачити немовля Ісуса й славити Його.
Цей день в народі називали Хранителем немовлят. До Симеона й Анни молилися про здоров’я всіх новонароджених. Існувала ще одна назва цього дня: Починки. Від сьогодні селяни починали ретельно готуватися до весняних посівних робіт. Лагодили сільськогосподарський інвентар: плуги, вози. Звідси й прислів’я: «Готуй санки влітку, а воза – взимку». Спостерігали за погодою: якщо падав великий лапатий сніг – на мокре й дощове літо.
Іменинники сьогодні: Семен, Анна, Ганна, Микола.
16 лютого 1918 р. у Вільнюсі на засіданні Держради під керівництвом Йонаса Басанавічюса було одноголосно проголошено про відновлення незалежності Литви як самостійної демократичної держави. Вона була визнана 23 березня 1918 року кайзером Вільгельмом, однак лише у листопаді, після поразки Німеччини у Першій світовій війні, був сформований перший литовський уряд.
Зародження Литовської держави відбулося ще на початку ХІІІ століття, а перші згадки про назву «Литва», сягають 1009 року. Впродовж віків не надто численний литовський народ змушений був боронити власну незалежність від зазіхань більш великих і агресивних сусідів. Так, майже століття литовці стримували навалу Тевтонського ордену, згодом почалося довге й виснажливе протистояння з Росією. Територію держави кроїли безліч разів, але литовці не полишали надії на поновленні власної незалежності.
Боротьба за незалежність, по суті, тривала з 1558 року (початок Лівонської війни) по січень 1991 року, коли за наказом Горбачова у Вільнюс було введено радянські війська, адже Литва першою з радянських республік проголосила незалежність (11 березня 1990 р.), що надзвичайно обурило московських бонз. Тоді на захист своєї держави вийшли тисячі громадян Литви. Як відомо, 13 із них було вбито, а сотні – поранено. Литовці брали активну участь у польських повстаннях; у 1944 році близько 230 тисяч осіб було депортовано до Сибіру і Середньої Азії, а рух «лісових братів» тривав до 50-х років ХХ століття. У сталінських тюрмах і таборах разом із українськими борцями за свободу і незалежність сиділи і їхні литовські побратими. Нині Литва всіляко підтримує Україну, яка знову зійшлася в смертельному герці з Росією.
1991 — у Львівському театрі опери та балету відбулася I Галицька Асамблея (об’єднана сесія Івано-Франківської, Львівської та Тернопільської обласних рад).2005 — набув чинності Кіотський протокол.
ЧИ ЗНАЄТЕ ВИ, ЩО:
Сьогодні минає 150 років від дня народження Єфросинії Пилипівни Зарницької (справж. прізв. Азгуріді; 1867-1936), української театральної актриси, співачки (мецосопрано). Народилася в м. Одесі в родині негоціанта. Дитячі та юнацькі роки проводила у родинному маєтку в селі Катеринівці тодішньої Херсонської губернії (тепер це Первомайський район Миколаївської області). Майбутня актриса співала в хорі, з великим успіхом виступала в аматорських виставах.