www.avsart.com.ua
Сьогодні виповнюється 100 років від дня народження Тетяни Яблонської – визначного українського живописця.
Тетяна Нилівна Яблонська (1917-2005) народилася в Смоленську. Батьки були викладачами гімназії. Під час більшовицького терору родина декілька разів намагалася підпільно виїхати в Польщу або Румунію, але всі спроби виявлялися невдалими. Мешкали в Одесі, Кам’янці-Подільському, Луганську. В 1933 році Тетяна вступила до Київського художнього технікуму. Після його ліквідації, з 1935-го по 1941 рік, навчалася на факультеті живопису Київського художнього інституту, у майстерні професора Федора Кричевського. Часи були важкі: доноси, репресії, всюди були «вуха», які дослухалися до кожного слова й доносили куди треба. «Студенти зникали просто за «разговорчікі», – згадувала згодом Яблонська. Зникали студенти, викладачі. Дехто назавжди, а дехто «виринав» у Казахстані, Сибіру. Її оминула подібна доля, життя виявилося довгим і яскравим, таким самим, як і вона сама: сильна, яскрава і самобутня. Першим великим успіхом Тетяни Яблонської в царині мистецтва стало полотно «Хліб», написане 1949 року. Художниця вважала картину своїм найважливішим твором, бо передала багато справжньої радості від першого врожаю в голодні повоєнні роки.
Тетяна Яблонська, “Хліб”
За радянських часів вона була титулованим художником, але їй теж траплялося впадати у немилість. Під впливом робіт Яблонської поет Іван Драч написав серію прекрасних балад. Митці вирішили підготувати разом альбом: на одній сторінці розвороту картина, на іншій – балада. Але хтось «нагорі» вирішив, що в цьому криється якийсь натяк на «буржуазний націоналізм». Після друку весь наклад книжки було порізано. За великим рахунком Яблонську не надто цікавили звання та нагороди – її цікавило тільки мистецтво. Упродовж усього життя вона не переставала вчитися, весь час була в пошуку, саме тому її творча манера весь час зазнавала змін. А ще вона не боялася визнавати власні помилки. Якось на початку 50-х років Яблонська написала в «Советской культуре» надзвичайно суперечливу, але цілком у дусі часу статтю про імпресіоністів, але через декілька років зрозуміла власну помилку й визнала її. Мало того, у 70-х роках, саме картини імпресіоніста Каміля Піссаро надихали її на переосмислення власної творчості й подальшого відходу від плакатності. Дивлячись на картини Тетяни Яблонської, які зазвичай називають «яскравими зразками соціалістичного реалізму», й за які вона отримала дві свої Сталінські премії, менш за все думаєш за прикметник «соціалістичний», адже перед очима згустки життя від якого перехоплює подих.
Художниця була двічі у шлюбі, мала трьох доньок. Найвідомішою є Гаяне Атаян, яка теж стала художницею. Тетяна Яблонська була однією з перших киянок, котрі самі водили власне авто, першою, хто одягла брючні костюми, а також першою, хто займався у Києві йогою (тоді про неї майже ніхто й не чув). Серед найвизначніших творів мисткині: «Хліб», «Святковий вечір», «Разом з батьком», «Вечір. Стара Флоренція», «Льон», «Червень»; пейзажі, портрети, рисунки.
За життя мала понад 30 персональних виставок. Її ім’ям названа одна з вулиць у Солом’янському районі Києва. До сторіччя художниці Національний банк України випустив пам’ятну монету номіналом 2 гривні.
www.purepeople.com
Сьогодні 85 років від дня народження Мішеля Леграна (1932) – відомого французького композитора, піаніста, аранжувальника і диригента вірменського походження. Володар трьох премій «Оскар» (шестиразовий домінант), п’ятьох «Греммі» та одного «Золотого глобуса». Автор музики до кінофільмів: «Шербурзькі парасольки», «Дівчата з Рошфора», «Віслюча шкіра», «Справа Томаса Крауна» (премія «Оскар», 1969), «Літо 42» (премія «Оскар», 1972), «Дорога на південь», «Атлантик-сіті». Написав понад 200 пісень до кіно- і телевізійних фільмів.
Мішель Легран народився в Парижі в творчій родині: батько був композитором і диригентом оркестру вар’єте, мати – піаністкою (вона походила зі знатного вірменського роду). Навчався в Паризькій консерваторії, після закінчення якої в 1952 році здійснив турне по США. Починаючи з 1953 року, почав писати музику до кінофільмів, неодноразово співпрацював з такими кінорежисерами як Жак Демі і Жак-Люк Годар. Але світової слави зажив після виходу в прокат музичного фільму «Шербурзькі парасольки» (1964, режисер Жак Демі). З кінця 1960 років Легран почав працювати в британському кіно, а згодом і в Голлівуді. Відомий Легран і як джазовий піаніст: він працював з творами Джанго Рейнхарда і Бікса Бейдербека. В 1958 році записав альбом з Дональдом Бірдом, Джоном Колтрейном і Беном Вебстером, в 1978 році – альбом Le Jazz Grand, а в 1991 – альбом Dingo, за який був удостоєний премії «Греммі». Паралельно виступав як диригент і піаніст класичної музики. Французький композитор неодноразово бував і в Україні. Виступав у Києві, Львові, Одесі, Вінниці, Харкові.
ПОДІЇ:
1466 — в Брюгге (Бельгія) відбулась перша з відомих лотерей, організатором якої була вдова фламандського художника Яна ван Ейка.
1881 — розпочалось спорудження Панамського каналу.
1887 — Париж і Брюссель стали першими столицями держав, які були об’єднані телефонним зв’язком.
1918 — проголошення незалежності Естонії.
1919 — уряди України і Польщі підписують угоду про перемир’я.
1938 — з’явилася у продажу зубна щітка зі щетиною з нейлону.
1992 — Україна встановила дипломатичні відносини з Республікою Бангладеш.
2008 — Фідель Кастро офіційно подав у відставку з поста голови уряду Куби.
2011 — київське «Динамо» у себе вдома, на стадіоні «Динамо» імені Валерія Лобановського, перемогло «Бешикташ» з рахунком 4:0, цим самим пройшовши до 1/8 фіналу Ліга Європи УЄФА.
ЧИ ЗНАЄТЕ ВИ, ЩО:
Сьогодні Власа. Святий Улас, як і Юрій, вважався в народі захисником і покровителем свійських тварин. Літні люди подейкували, що Влас у цей день пильно наглядає за тваринами, а тому чоловіки нагадували своїм жінкам: «Дивіться, молодиці, щоб завтра принесли раненько водиці з криниці!» Нею наповнювали пляшечки, вкидали туди по шматочку воску зі страсної свічки й ставили на покуть, де вона мала стояти три дні. У цей час Улас освячував воду. Потім частину її вливали в криницю, а рештою скроплювали тварин. Ті господарі, які мали багато худоби, запрошували батюшку, аби той здійснив молебень, після чого з іконою та свяченою водою йшли до стайні, щоб благословити тварин.
На Херсонщині в цей день відзначали так званий «Бабський празник». Жінки намагалися не працювати; винятком було – намикати три мички з клоччя, щоб ними «підкурити корову й теля». Під обід молодиці йшли до шинку й «замочували корови, щоб були лагідними». За столом жінки жартували, пліткували, співали пісень. Потім, повернувшись додому, днищами (пристроєм, у який застромлювали гребеня) «били своїх чоловіків, аби вони були ласкавими до своїх дружин». Ось вам і вирішення гендерного питання!
З Уласом пов’язували й закінчення зими. «Пролив Улас олії на дороги – пора зимі вбирати ноги». Підмічали: якщо цього дня відлига, то морозів більше не буде.
За матеріалами uk.wikipedia.org та ukrinform.ua.
