У понеділок, 6 березня, у ЗОШ №19 відбулося родинне свято. Керівник 8-А класу Світлана Сацик запросила на нього мам і бабусь учнів, адже на виховному заході йшла мова про український рушник. Діти розповідали про історію вишивки, традиції й особливості вишивання на полотні у нашого народу, згадували обряди, пов’язані з ними, читали вірші, розповіли легенду про рушник.
Стирок, утирач, повивач, покутник, божник, плечовий рушник, весільний – усе це старовинні назви рушників залежно від їхнього призначення. До речі, традиції українців вішати рушники на образи, пов’язувати ними хрести на похоронах, вішати рушники на могильних хрестах прийшли до сьогодні ще з часів, коли наші предки-слов’яни обожнювали природу і вірили, що в лісах по дуплах живуть божества. Віддаючи шану цим божествам, вони обвішували дупла рушниками, що називались тоді обрусами. Найдавніший рушник зі слідами вишивки знайдено під час археологічних розкопок у Києві на Вознесенському узвозі. У нього були загорнуті монети князя Володимира Великого кінця Х – початку ХІ століття.
Кожен вишитий рушник має свої кольорові гами. Якщо для Галичини, Буковини і Закарпаття властиві яскраві, барвисті відтінки, то на Київщині, Полтавщині, Чернігівщині переважали рослинні орнаменти червоного, чорного та синього кольорів. А от для корінного Полісся характерний здебільшого червоний та чорний.
У заході були задіяні всі учні класу. Батькам, присутнім на святі, особливо сподобалася в їхньому виконанні сцена сватання, а ще – розповіді про вишитий рушник, переказані від бабусь учнів. Окремі діти принесли на свято рушники, з якими одружувались їхні найближчі родичі, мами розповіли про історію їх створення. А «Пісню про рушник» і «Два кольори», заспівані учнями, підхопили всі учасники свята.
