Таку думку висловив в інтерв’ю «Волинській правді» Богдан Шиба, представник Фонду Миколи Томенка «Рідна країна» у Волинській області, інформує «Волинь Рідна».
«Поляки завжди мали імперські плани, – стверджує Богдан Шиба. – Україна ніколи не ставила за мету панувати «од можа до можа» (від моря до моря, польськ. – ред.), а Польща – завжди. І те, що ми називаємо непорозумінням щодо Волинської трагедії, – це лише один із пунктиків цієї імперської політики. Росія так само задовго до агресії розказувала казки про «притеснение русскоязычного населения» в Україні, про те, що бандерівці після війни на Західній Україні винищили ледь не всіх російськомовних. Це звичайна імперська політика, щоб позабивати кілочки й претендувати на території».
Нас переконують, що антиукраїнські настрої, які останнім часом посилилися в польському суспільстві, – це наслідок спекуляцій окремих польських патріотичних сил. «Та які окремі, якщо це підігріває провладна політична сила і це все одягається в одіж закону?» – резонно запитує Богдан Шиба.
«Ще декілька місяців, і за невизнання УПА злочинною організацією або за невизнання Волинської трагедії геноцидом поляків у Польщі буде запроваджена кримінальна відповідальність», – прогнозує український громадський діяч.
Він вважає, що українці у стосунках із поляками не повинні бути вражені комплексом меншовартості, а мають рішучіше відстоювати своїх героїв і свої національні інтереси.
Богдан Шиба розповів: «Я запросто їду до сусідньої держави, з якою дружу все своє життя, польську мову знаю, польську культуру люблю, віршів Адама Міцкевича знаю напам`ять набагато більше, ніж декотрі поляки. Але там, у Польщі, я скажу, що Степан Бандера для мене – національний герой. Що Українська Повстанська Армія – це борці за незалежність. Так, вона була разом із волинськими селянами, захищала їх і навіть нападала разом з ними на польські колонії, на осадників польських, які у 20-х роках відібрали в українських селян найкращі землі. Перегляньте статистику, скільки польська держава відібрала у 20-30 роки найкращих земель у волинських селян – і все стає відразу зрозумілим. Десь нападали першими українці, десь поляки. УПА – хотіла чи ні – мусила захищати своїх людей. Так, це воєнний злочин, але злочин обопільний. І ще одне: Пілсудський у 1930 році підписав указ про пацифікацію, і було дано розпорядження польському війську здійснювати упокорення мирного населення в українських селах. Що це означає? Оточували регулярні війська село, заарештовували всіх активістів і били-катували, часто-до смерті. Це була державна акція з участю військ, тобто застосування у мирний час армії проти мирного населення, та ще й етнічно окресленого. Оце геноцид чистої води!
Так, кожен, хто вбив іншу людину, злочинець. Але не можна всю провину покладати на структуру, що вела національно-визвольну боротьбу у воєнний час, ще й називати це геноцидом. Бо казати, що УПА здійснювала геноцид, коли це була добровільна повстанська структура без держави, – абсурд».
Чому ж у сучасній Польщі йдуть на це?
Відповідь Богдана Шиби: «Тому що активні польські патріоти бачать, що ситуація в Україні дуже нестабільна, що національний інтерес української держави не окреслений, Україна тільки реагує на наслідки рішень інших держав, не має своєї чіткої активної політичної лінії з окремих питань. Ну, розвалиться з часом, то чого б нам не забрати «своє»? – міркують вони. Це і є імперські амбіції».
«Ми повинні це розуміти і не боятися називати речі своїми іменами, – вважає Богдан Шиба. – І ухвалювати адекватні рішення, відстоювати свій національний інтерес».
Тим часом, зазначає представник Фонду «Рідна країна» на Волині, «багато українців від «хорошого» життя вже й карти поляка собі повиробляли. У Закарпатті десятки тисяч громадян, котрі мають громадянство Угорщини, на Буковині – теж десятки тисяч мають паспорти Румунії, хоч подвійне громадянство у нас заборонене. Чим це відрізняється від політики Росії десять років тому, коли у Криму і на Донбасі люди мали російські паспорти? Відповідь очевидна: нічим, просто тут ще не стріляють. Але тенденції ті ж самі. «Лекала» ті ж – московські. Проте українська держава, як і тоді, на це жодним чином не реагує».
Хоча, переконаний Богдан Шиба, реакція повинна бути, і це обов’язково має бути задекларовано в офіційних українських документах.
«Воєнна доктрина Росії передбачає для захисту російськомовних громадян на території будь-якої держави навіть використання ядерної зброї. А ми не сміємо собі дозволити написати, що захищаємо українців на своїй території, на території своєї незалежної держави», – обурюється український громадський діяч.
