skyscrapercity.com
22 лютого 2017 року в місті Магас відбулася подія, яку згодом назвуть початком розпаду Росії. Проте російські засоби масової інформації взагалі не згадали про неї. Не обговорювалася ця тема і на політичних ток-шоу, основне призначення яких, здається. звелося до того, щоб утвердити у свідомості пересічного глядача думку про те, що Україна вже втратила свою незалежність, пише у блозі на сайті “Обозреватель” журналіст і письменник Анатолій Власюк.
А поза тим цього дня в столиці Інгушетії заборонили виправдовувати Сталіна і увіковічувати його пам’ять. Голова комітету з місцевого самоуправління і національної політики Марьям Амрієва назвала Сталіна тираном, за якого “були розстріляні і відправлені в тюрми десятки тисяч представників інтелігенції та військових”.
Поки Росія 23 лютого святкувала День захисника Вітчизни, для інгушів і чеченців це був траурний день. 73 роки тому ці народи за наказом Сталіна були депортовані. Проте жодним словом про це не обмовились російські політики.
У 1944 році майже півмільйона чеченців і інгушів депортували в Середню Азію, звинувативши у посібництві фашистським окупантам. Це була стала політика Сталіна, який звинувачував цілі народи. Майже половина засланих померли. Живі змогли повернутися додому лише в 1957 році.
Голова парламенту Інгушетії Зелімхан Євлоєв зауважив, що законом передбачена заборона не тільки на встановлення пам’ятників, бюстів Сталіну і на присвоєння його імені містам, селам і вулицям, але і на публічне виправдання, схвалення його діяльності, в тому числі шляхом розміщення його зображень у публічних місцях і в адміністративних приміщеннях з метою возвеличування його особистості та діянь.
Зараз у Росії встановлено близько двадцяти пам’ятників Сталіну. “Левада-центр” провів у січні цього року дослідження. З’ясувалося, що до Сталіна з повагою і симпатією ставляться майже 50 відсотків росіян. Це рекордний показник за останні 16 років.
Хоча Кремль офіційно не займається пропагандою Сталіна, проте вся зовнішня і внутрішня політика Путіна скерована на продовження сталінських традицій у нових умовах.
Характерно, що Чечня Рамзана Кадирова, на відміну від сусідньої Інгушетії, не приймала подібних рішень по Сталіну, хоча чеченці не менше постраждали під час депортації, як й інгуші.
Сміливий крок депутатів Інгушетії викликав паніку серед ідеологів “русского міра”. Вони побачили небезпеку в прийнятті подібних законів для існування Російської імперії. Але історія діє за об’єктивними законами розвитку. Процес розпаду Росії розпочався.
